Хто винен в аварії, якщо порушили ПДР два водії?
З кожним днем в Україні дедалі більше трапляється дорожньо-транспортних пригод, у тому числі тих, що мають летальний кінець. У багатьох випадках аварії на дорогах трапляються внаслідок нехтування правилами дорожнього руху обома учасниками дорожнього руху, що призводить до завдання шкоди потерпілому і до відкриття кримінального провадження за ст. 286 Кримінального кодексу України щодо винної особи. В той же час, встановлення винної особи, як показує практика, залежить від того, на кого вкажуть поліцейські під час оформлення ДТП. У практиці нашої компанії було досить багато випадків, коли поліцейські відкривали кримінальні провадження на наших клієнтів, коли порушення ПДР було як з боку нашого клієнта, так і з боку потерпілого. Більше того, навіть були випадки, коли потерпілий, своїми діями, сам довів ситуацію до створення ДТП та заподіяння йому шкоди.
Хто несе відповідальність у випадку, коли два водії порушили правила дорожнього руху, внаслідок чого було завдано шкоди потерпілому?
Щодо об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України.
Насамперед, потрібно розібрати склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме її об’єктивної сторони, бо навіть не всі поліцейські розуміють її зміст та не вміють правильно її визначати. Диспозиція ст. 286 Кримінального кодексу України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, слід проаналізувати ті нормативно-правові акти, які нормують правила безпеки руху та експлуатації транспорту, насамперед правила дорожнього руху, для з’ясування, які саме порушення цих правил було допущено особою, яка управляє транспортним засобом у момент ДТП. При цьому судова практика вказує на те, що також слід враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 Кримінального кодексу України, є злочином з так званим матеріальним складом, та обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дія або бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які викликають (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені у пунктах 1, 2 або 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто лише такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають з ними у причинному зв’язку.
Таким чином, об’єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов’язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження – ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження – ч. 2, загибель кількох осіб – ч. 3); причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Причинний зв’язок між діянням та наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, допущене винною особою, неминуче наводить шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 Кримінального кодексу України.
Допущені особою, керуючим транспортним засобом, порушення правил дорожнього руху можуть бути умовно поділені на дві групи:
а) порушення, які власними силами (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 Кримінального кодексу України (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «В» п. 2.9 ПДР) тощо);
б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка неминуче викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мало місце (наприклад, порушення правил перебудови транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п . 12.4 ПДР) і т.д.).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі №682/956/17 від 21.08.2019 р. зазначила, що «при розгляді кримінального провадження суд зобов’язаний виявити, встановити та вказати у мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але одночасно він повинен чітко вказувати у вироку, які саме з цих порушень були причиною наслідків, передбачених ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто перебували у причинному зв’язку з ними, а із цих порушень виконали лише функцію умов, що сприяють їм. Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків та виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України”.
Отже, можна дійти невтішного висновку, що кримінальне діяння, передбачене ст. 286 Кримінального кодексу України, полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту. Воно може здійснюватися шляхом дії чи бездіяльності та полягає:
1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп’яніння або без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо);
2) у невиконанні дій, які особа може і зобов’язана надійти відповідно до вимог правил безпеки руху та експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка скоєння злочину характеризується тим, що діяння відбувається і наслідки наступають у обстановці дорожнього руху.
Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, тобто порушення підп. “А” п. 2.9 ПДР не є елементом об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, адже саме собою не призводить до суспільно небезпечних наслідків, передбачених у цій статті. Порушення водієм транспортного засобу підп. «А» п. 2.9 ПДР лише деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпеку, стан суб’єкта злочину, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, але жодним чином не впливає на кваліфікацію (не є ознакою кваліфікації) злочину.
Хто винен у аварії, якщо ПДР порушили два водії?
Нерідко в нашій практиці трапляються випадки, коли водій вимушено зобов’язаний порушувати ПДР, щоб уберегти себе та інших учасників дорожнього руху від настання великих тяжких наслідків, при цьому такий водій вчиняє порушення ПДР, але такі порушення незначні або середньої тяжкості. І в таких випадках, поліцейські, зазвичай не розуміються на причині виникнення ДТП і не аналізують дійсність намірів водія, який вчинив це ДТП, а оформляють дії водія по ст. 286 Кримінального кодексу України, і хочуть його привести до відповідальності. Однак, чи це законно і на що треба водієві звернути увагу при здійсненні свого захисту?
Верховний Суд у ухвалі №537/1916/18 від 26.01.2021 р. зазначив, що «при вирішенні питання про причинний зв’язок враховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, відповідальність водія виключається. Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР< /a>¦вимушено, виключається шляхом створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху».
Отже, як бачимо, судова практика створена таким чином, що якщо водій не мав технічної можливості уникнути ДТП через порушення іншого учасника дорожнього руху, навіть за умови, що цьому учаснику завдано шкоди, кримінальна відповідальність водія по ст. 286 Кримінального кодексу України — виключається.
Від себе скажемо, що справи про ДТП є важкими і результат справи залежить виключно від грамотної роботи адвокатів з ДТП.
